ДНЗ № 127 "ПАРОСТОК"
 
.


Сторінка психолога

Шалай Ольга Богданівна - практичний психолог, повна вища освіта, кваліфікаційна категорія "спеціаліст другої категорії", педагогічний стаж роботи на 01.2016 року - 12 років.

 

Життєве кредо: "Очі бояться, а руки роблять"

Педагогічне кредо: "Помагаючи не зашкодь!"                                                         

 

Дитячий психолог - фахівець, який допомогає дорослим зрозуміти, що відбувається з їхньою дитиною і з ними. Робота йде як з дітьми, так і з дорослими щодо виявлення проблеми і пошуку рішень.

Завдання дитячого психолога - створити умови, в яких Вам буде простіше і зрозуміліше побачити себе і життя своєї родини з боку, усвідомити, які установки і дії створюють проблеми.

 В яких напрямках працює дитячий психолог:

  - дитяче індивідуальне психологічне консультування;

  - індивідуальна психологічна діагностика особистості  дитини, рівня психічних процесів, а також рівня підготовленості до школи;  

  - розвиваючі заняття як індивідуальні, так і групові. Це заняття з розвитку пам'яті, мислення, уваги тощо;       

  - психологічна корекція дитячих особистісних порушень, таких як примхливість, агресія, замкнутість тощо;    

  - консультування батьків з питань виховання та розвитку дітей, працівників ДНЗ по різним питанням.

 З якими проблемами працює дитячий психолог:

  - соціальні ситуації: дитина йде в дитячий садок, розлучення батьків, смерть когось із близьких, поява нового члена сім'ї, випадки насильства над дитиною, серйозна хвороба дитини або когось із близьких людей, переїзд на нове місце проживання тощо;

  - агресія, замкнутість, примхливість, нав'язливі дії, сором'язливість, підвищена образливість, упертість, тощо;

  - страхи і тривожність дитини;

  - проблеми адаптації;

  - проблеми спілкування з однолітками;

  - патологічні звички: кусання або гризіння нігтів, смоктання предметів тощо;

  - рівень психічних процесів (пам'ять, увага, мислення) не відповідає віку дитини;

  - безпорадність батьків, втрата контролю над ситуацією.

 

А тепер хотілося б сказати про найбільш поширений «міф» про психологів у дитячому садочку. 

Більшість батьків вважають, що слово «психолог» утворюється від слова «псих». З чого далі роблять абсолютно неправильний висновок про те, що якщо з їхньою дитиною в саду працює психолог, то їх син або дочка психічно ненормальні. На цій підставі деякі батьки взагалі намагаються уникати спілкування з психологом. А вже якщо малюк потрапляє на корекційні заняття, то батьки - прихильники цього погляду - часом навіть скандалять або просто просять припинити заняття дитини з психологом. Щоб розвіяти цей міф, підкреслю, що психолог в саду працює з нормальними дітьми і їх індивідуальними особливостями, а не відхиленнями.

Хочу поділитися своїми спостереженнями:

  • Діти - маленькі дослідники, в них горить вогонь пізнання, і важливо не згасити його, а підтримувати і збільшувати.
  • Діти, як губка – вбирають все, що бачать і чують, і тільки від нас (батьків, вихователів, оточуючих) залежить якість того, що вони вберуть.
Вивчаю проблему формування самооцінки у дітей дошкільного віку та їх самосприйняття.

Наша самооцінка, ставлення до самого себе починає формуватися ще змалечку. Великий вплив на самоцінку дитини мають батьки, вихователі, друзі.

Для визначення рівня самоцінки  у дітей  старших груп, я спробувала адаптувати методику В.Г. Щур «Сходинки».

Щоб сприяти  формуванню високої самооцінки, пропоную проводити таку вправу:

Вправа «Король (королева)»

Обладнання: корона, може бути з паперу.

Діти стають в коло. Кожному по-черзі вдягають корону. Той, в кого на голові корона – стає королем, виходить на середину кола, йому всі плескають, хвалять. Дитина з короною намагається відтворити мімікою, позою короля.

Батькам на замітку:

Якщо дитину:

  • Завжди критикують – вона вчиться ненавидіти,
  • Висміюють – вона стає замкнутою,
  • Докоряють – вона росте з почуттям вини,
  • Хвалять – вона вчиться бути вдячною,
  • Підбадьорюють – вона вчиться вірити у себе,
  • Підтримують – вона вчиться цінувати себе.

 

Для самостійного  опрацювання обрала тему «Вплив пальчикової гімнастики на розвиток психічних процесів». В цьому напрямку уклала корекційну програму з розвитку дрібної моторики; уклала добірку вправ пальчикової гімнастики, виготовила іграшки-шнурівки, іграшки з прищіпками.

 

Зразок інформації у куточок психолога

Як не допустити негативних емоцій у своє життя.

1. Частіше усміхайтеся.

2. Не думайте про себе у чорно-сірих тонах.

3. Не сваріть себе. Це охоче зроблять інші.

4. Не засмучуйтесь через дрібниці.

5. Не давайте волі емоціям, почекайте, порахуйте до 10. 

6. Щоб позбутися страху, дізнайтесь більше про те, що його викликає.

7. Заспокоїтись та покращити настрій допоможе хобі.

8. Якщо вас опанували негативні емоції – відчуйте «мязову радість» (займіться спортом або фізичною працею).

9. Частіше спілкуйтесь із природою, відвідуйте концерти, театри, виставки.

10. Памятайте, наша емоційна сфера потребує короткого відпочинку в повному спокої.

 

Рекомендації батькам з розвитку дрібної моторики

Розвиток дрібної моторики перебуває у тісному зв'язку з розвитком мовлення й мислення дитини. Тому бажано щодня робити якісь вправи: катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні намистинки, кульки; розминати пальцями пластилін; стискати й розтискати кулачки, при цьому можна уявляти, начебто кулачок – пуп’янок квітки (уранці він прокинувся й розкрився, а ввечері заснув – закрився, сховався); робити м’які кулачки, які легко можна розтиснути й у які дорослий може просунути свої пальці, і міцні, які не розтиснеш; двома пальцями руки (вказівним і середнім) «ходити» по столі: спочатку повільно, начебто хтось крадеться, а потім швидко, начебто бігти; показувати окремо тільки один палець – вказівний, потім два – вказівний і середній, далі три, чотири і п’ять, показувати тільки один великий палець окремо; тарабанити всіма пальцями обох рук по столі; махати в повітрі тільки пальцями; кистями рук робити «ліхтарики»; плескати в долоні тихо й голосно в різному темпі; збирати всі пальчики в пучку; нанизувати ґудзики, намистини, кульки на нитку; намотувати тонкий дріт у кольоровій обмотці на котушку, на власний палець; зав’язувати вузли на товстій мотузці, шнурівці; застібати ґудзики, гачки, блискавки, кнопки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки ключиком.

Корисно малювати, ліпити, вирізати, складати конструктор, викладати мозаїку.